Одразу ж за новиною про трансфер Олександра Швецова менеджмент «Дніпра» оголосив про підписання контракту з ще одним досвідченим форвардом.
Павло Воробйов (5 травня 1982). Зріст 194, вага 95. Хват лівий. Правий крайній нападник.
Вихованець карагандинського хокею.
Срібний призер юніорського Чемпіонату Світу 2000 року.
У 2000 році на драфті НХЛ обраний клубом «Чикаго Блекхоукс» в 1 раунді під загальним 11-м номером, підписав 3-річний контракт і провів 57 матчів (18 у сезоні 2003\04 і 39 у 2005\06) в НХЛ набрав 25 очок (10+15). Більш успішним для Павла був виступ в АХЛ за «Норфолк Едміралс» (фарм-клуб «Тампа Бей Лайтнінг»): в 2004-05 рр., під час «локауту» в НХЛ, в 79 іграх набрав 44 очка (19 + 25) і 38 хвилин штрафу.
Свій другий сезон в НХЛ почав дуже впевнено і навіть входив до трійки кращих бомбардирів серед новачків. на початку сезону дійсно йшов очко в очко з Овечкіним і Кросбі. Все складалося чудово. Але продовжити в тому ж дусі перешкодила травма голеностопу (з якої проводив по 10-15 хвилин на льоду протягом восьми матчів). У «Чикаго» його вважали майстром буллітів.
Потім керівництво «чорних яструбів» різко скоротило його ігровий час. Не вдалося йому потрапити і до складу збірної Росії на Олімпійські ігри – завадила травма. А влітку 21-річний нападник вирішив повернутися на батьківщину, в підмосковний «Хімік»…
Повернувся в ПХЛ-КХЛ, де кожен сезон з 2006 по 2010 грав в новому клубі ( «Хімік», «Спартак», «Северсталь»).
2010-2012 – у складі «Югри», у 2012 році перейшов в «Нафтохімік», потім протягом 2013 року змінив три клуби («Автомобіліст», «Адмірал», «Витязь»). В цілому на його рахунку 216 матчів і 70 (26+44) очок.
Сезон 2016 \ 17 провів у складі шотландського «Единбурга» (головний тренер Дмитро Христич, скаути Андрій Ніколішин і Дарюс Каспарайтіс), ставши в ньому найрезультативнішим гравцем клубу і 15-м бомбардиром чемпіонату британської Еліт-ліги. Виступав за польську «Краковію» (запросили на два місяці плей-офф). У плей-офф записав до свого активу 14 (4+10) балів у 13 зустрічах.
Два сезони в Великобританії вийшли абсолютно різними. Перший сезон був не такого високого рівня, а от у другому, після зміни регламенту і дозволу включати в заявки команд 14 легіонерів, рівень чемпіонату дуже підвищився, так як з’явилося багато гравців з Канади і США. У підсумку 32 (13+19) очки в 36 матчах регулярного чемпіонату. У плей-офф польської ліги записав до свого активу 14 (4+10) балів в 13 зустрічах.
У сезоні-2018/19 був запрошений виступати за клуб «Георгені», який був новачком румунської ЕрстеЛігі, і провів там за три сезони більше сотні матчів, закидаючи в середньому по шайбі за 2 гри, зате в кожній віддаючи гольовий пас.
О ХОККЕЕ И ЖИЗНИ ВНЕ ЕГО
В детстве, чтобы Павел рос здоровым и крепким ребенком, родители отдали его в акробатику. Но через два года занятий, после визита в их школу представителей местной хоккейной команды, Воробьев, несмотря на протесты мамы и папы, решил переквалифицироваться и записался в хоккейную школу.
– Родители были против моих занятий хоккеем, потому, что это травмоопасный вид спорта. Но они видели, что у меня глаза горят и есть огромное желание заниматься, поэтому сильно препятствовать не стали. Когда мне было 13 лет, пришлось вставать перед выбором. В Караганде хоккейная школа развалилась. Жалко и обидно было заканчивать дело, которым начал всерьез заниматься, ведь надежды подавал. И решили мы с ребятами уехать в другой город.
Собрались более-менее способные пятеро (у нас как раз игровая пятерка и получилась), уговорили родителей отвезти нас в Тюмень. Там была хоккейная школа и от дома это не очень далеко. Приехали, показались тренерам. Оказались лучше всех. Тренеры сразу начали родителей уговаривать нас оставить в интернате. Мама у меня, конечно, против была 13-летний мальчишка в чужом городе! Но папа настоял. Так и остались мы с ребятами на два года в Тюмени. Жили в интернате, родители присылали деньги на питание. А в 15 лет я переехал в Ярославль. И вся сознательная жизнь у меня там прошла. Там и поднимался юниоры, вторая команда, первая. Поэтому для меня в жизни теперь два родных города Караганда и Ярославль.
Сразу так и получилось, что тренеры определили меня в нападение. С первого дня я играл форварда, так и по сей день.
В 17 лет сыграл свой первый матч за команду мастеров. Серебряный призер чемпионата мира среди юниоров 2000 года. Выступая за «Локомотив», Павел забросил 29 шайб и набрал по системе гол+пас более 60 очков, отыграв за это время в регулярных чемпионатах и сериях плей-офф 132 матча.
В Америку уехал после двух чемпионств с ярославским «Локомотивом». Воробьев был задрафтован клубом НХЛ «Чикаго Блэкхокс» под общим 11-м номером. Наконец, в 2003 году он подписал контракт с «Черными ястребами» и с полной решимостью отправился покорять вершины лучшей в мире хоккейной лиги.
– Об американском периоде карьеры впечатления только самые положительные. Я получил большой опыт. Только 50 игр провел в НХЛ, пришлось в основном играть в фарм-клубах, в Америке тогда был локаутный сезон. Но опыт позитивный. Правда, когда закончился контракт, мне не хотелось оставаться на тех же условиях, в подвешенном состоянии между основной командой и фарм-клубом. Я решил вернуться…
Мне с младшего возраста говорят, что я командный игрок, мне даже больше надо брать на себя, а я пытаюсь играть на партнеров. Что есть то есть», - цитирует Воробьева официальный сайт «Северстали».
– Мне много всего нравится. Но больше всего я люблю макароны и спагетти, с подливами, соусами. Их я могу есть каждый день, почему не знаю. А так… пельмени люблю, манты, мясо вкусненькое и ребрышки. Короче, мне нравится все вкусненькое…
Я люблю почитать на ночь какой-нибудь детективчик с захватывающим сюжетом. На одном дыхании прочитываю такие вещи. Читаю спортивную прессу. Есть время, занимаюсь английским языком: штудирую специальную литературу, слушаю диски. Иногда рыбачу, в большой теннис играю.
(из интервью разных лет и источников)
А може краще один раз побачити?